судова промова як жанр публічного мовлення.

3. Судове красномовство – це різновид мовлення, метою якого є цілеспрямований і ефективний вплив на суд, сприяння формуванню переконань суддів та слухачів у залі. 4. Суспільно-побутове красномовство – це влучне, гостре або урочисте слово з приводу якоїсь важливої події у приватному житті або певної гострої або цікавої ситуації. 5. Церковне красномовство – один із найдавніших видів, який застосовується у практиці різноманітних конфесій. Класифікують типи публічних виступів за знаковим оформленням та закріпленням . Промова– заздалегідь підготовлений публічний виступ на певну актуальну тему, звернений до широкого загалу. Розрізняють мітингові, агітаційні, ділові, ювілейні промови.

Судова промова — це промова, звернена до суду та інших учасників судочинства і присутніх при розгляді кримінальної, цивільної, адміністративної справи, в якій містяться висновки щодо тієї чи іншої справи. Виступаючи в суді з промовою, прокурор і адвокат підбивають підсумки не тільки судового розгляду справи, а й. 280. усієї своєї попередньої праці, аналізують докази, висловлюють свою позицію у справі, міркування з питань, на які суду необхідно дати відповідь під час складання вироку, рішення, постанови, ухвали. Згідно зі ст. 318 КПК України, у судових.

Прокурора і адвоката, виступають у судових дебатах, називають судовими ораторами. Слово оратор запозичене у XVIII ст. з латинської мови (лат. orator - від orare - говорити, викладати). Перше його значення - «той, хто виголошує промову», «особа, произносящее мова». У цьому значенні слово вживається як термін: прокурор і адвокат, захищаючи або заперечуючи права позивача і відповідача в цивільному процесі та підтримуючи державне обвинувачення або захищаючи права підсудного у кримінальному процесі, виконують свою функцію відповідно до процесуального становищем у судовому розгляді.

Судова промова - один із жанрових різновидів мовленнєвої діяльності, досить своєрідний за своєю природою, місцем серед інших видів мовлення, а також за своїми якісними характеристиками. Але публічне мовлення - явище багатогранне і вимагає дослідження в різних аспектах, і, передусім, у риторичному, оскільки для риторики судова промова є основним видом тексту, у якому найповніше реалізується система мисленнєво-мовленнєвої переконуючої діяльності. Це означає, якщо розглядати своєрідність публічного мовлення з риторичних позицій, то зазначена суперечність стає повністю розв'язуваною. За наслідками досліджень судової промови у лінгвістичному та риторичному.

3) судове (звинувачувальна та захисна промова); 4) урочисте (ювілейна, вітальна промова, виступ на прийомі); 5) церковно-богословське (проповідь, звернення до пастви). У професійному спілкуванні залежно від змісту, призначення, способу виголошення та обставин спілкування виділяють такі найпоширеніші жанри публічних виступів: доповідь, промова, лекція, виступ у дискусії. Особливості публічного мовлення пов’язані насамперед з тим, що звернення до великої аудиторії створює специфічну атмосферу - атмосферу офіційності й особливої відповідальності за сказане. Промовець повинен дотримуватися ряду вимог, зокрема пов’язаних із його поведінкою: - природність, позбавлена штучності

Змістом судової промови завжди є певні думки, ідеї, доводи, міркування, пропозиції. Вони неминуче пов'язуються з особистим ставленням людей до результатів дослідження, емоційним сприйняттям інформації, психологічним станом переконаності чи не переконаності в правильності зроблених висновків. У психологічній структурі судових дебатів виділяються такі компоненти, як психологічні властивості та якості виступаючого, психологія сприйняття промови і впливу останньої на формування судового переконання. Уважно вислуховуючи судові промови, судді подумки простежують пройдений шлях шукання істини, у.

Залежно від змісту, призначення, способу проголошення й обставин спілкування виділяються такі найважливіші жанри публічного мовлення: доповідь, промова, лекція, презентація. Доповідь – одна з найпоширеніших форм публічних виступів. Політичні доповіді – насичені фактичним матеріалом, зазвичай достатньо аргументовані. Промова – це агітаційний виступ на масових зборах і мітингах; він охоплює значну тему, яка хвилює слухачів, має логічну стрункість. Мітингова промова, вирізняючись емоційністю, присвячується актуальній проблемі. Крім мітингових, виділяють судові, дипломатичні, виборчі, агітаційні промови тощо. Агітаційна промовасхожа з мітинговою промовою.

Основними типами публічного мовлення вважали політичне, судове, урочисте (епідейктичне). Крім того, в античному ораторському мистецтві існували такі жанри, як надгробне слово, яке доручали виголошувати видатному ораторові. Надгробна чи поминальна промова є теж різновидом урочистого публічного мовлення. Такі промови вражають своєю трагедійною інтонацією і завжди наповнені сумом. Основними жанрами церковно-богословського мовлення є проповідь, повчання, послання, промови на соборах, молитва, а також лекції в духовних навчальних закладах. “Проповідь - це промова релігійно-повчального змісту, яку виголошують у церкві під час служіння” [63].

Судове красномовство формувалося впродовж багатьох століть. Не випадково промови адвокатів і обвинувачів минулого - від Античності до минулого століття - уважно вивчаються і донині служать зразком для майбутніх юристів. Судове красномовство покликане в змаганні сторін схилити учасників судового процесу (насамперед суддів і присяжних) па свою сторону. Найважливішими якостями мови адвоката або прокурора є логічність, вміння оперувати фактами, представляючи їх найбільш ефективним для поставленої мети способом. При цьому важливим виявляється і принцип "Довести не означає переконати", що .

3.9. Судова промова. Судовий промовець, як відомо, виступає від імені однієї зі сторін процесу (обвинувачення або захисту), звертаючись до третьої сторони (суддів), яка має дати юридичну оцінку фактові. Судові промови мають велике виховне значення, виголошуються, як правило, перед численною аудиторією. Судове мовлення близьке до мовлення публіцистичного, тому належить до типових форм переконливого монологу, поєднує в собі два плани — логічний та емоційно-образний.

Судові промови виконують також інформативну функцію. Промова кожного учасника судових дебатів повинна містити не лише відомості про досліджувані події, але й дані, які підтверджують правильність тлумачення цих подій. 4.1. Зміст і побудова обвинувальної промови Беручи участь у судових дебатах, проголошуючи обвинувальну промову, прокурор висловлює ті остаточні і кінцеві висновки, яких він дійшов у результаті судового розгляду кримінальної справи, підбиває підсумки обвинувальної. 4.2. Вступна частина промови. 4.2. Вступна частина промови Публічний виступ повинен мати певний початок. Уміла побудова початку відіграє особливо важливу роль у масових аудиторіях, якими є зали судових засідань.

Специфіка судової промови. Щоб слугувати гарним оратором, треба зазначити, що таке ораторське мистецтво.Ораторское мистецтво – це творча діяльність із підготовки й проголошенню публічної промови. Діяльність, джерело якої в великому завзятому праці, у результаті якого то вона може опанувати умінням вимовляти мова перед аудиторією: говорити логічно, дохідливо, цікаво та переконливо. Теоретично публічної промови ораторське мистецтво тлумачать як комплекс знань і умінь оратора з підготування й проголошенню публічної промови: це вміння формулювати теза і підбирати матеріал, мистецтво побудови мови .

Види і жанри публічного мовлення. ⇐ ПредыдущаяСтр 9 из 11Следующая ⇒. Залежно від змісту, призначення, форми чи способу виголошення, а також обставин публічний виступ поділяється на такі жанри, як доповідь, промова, лекція, виступ. Доповідь діловаміститьвиклад певних питань із висновками та пропозиціями. Промова –це усний виступ із метою висвітлення певної інформації та впливу на розум, почуття й волю слухачів, логічною стрункістю тексту, емоційною насиченістю та вольовими імпульсами мовця. Давньоримська ораторська схема: що, для чого, у який спосіб – може і нині бути визначальною для промовця.

Сутність і специфіка публічної промови. Культура публічної мови сформувалася ще в античні часи водночас із риторикою. В античному світі публічна мова була тісно пов'язана із політичним життям, рівнем освіти, способом мислення, з особливостями розвитку культури народу, що створив її. Публічною вважається мова, адресована широкому загалу. Ораторська мова вибудовується у формі монологу, тобто розгорнутого мовлення однієї особи, зверненого до багатьох слухачів, до суспільства і розрахованого на безпосередню реакцію слухача. Ознаками ораторської мови є наявність у ній: - логосу (грец. logos - слово, думка) - мова виражає думку, йде від розуму і апелює до нього

Публі́чний ви́ступ — це різновид усного спілкування. Жанровими різновидами публічного виступу є доповідь (звітна, ділова, політична), промова (агітаційна, мітингова, ювілейна, судова), бесіда, лекція, репортаж, проповідь. У підготовці публічного виступу потрібно враховувати певні психологічні засоби впливу на розум, почуття та волю слухачів, як, наприклад, переконливий, приємний, спокійний, природний голос, живий (зацікавлений) тон розмови, правильна та чітка вимова слів та продумана роз становка.

Публічне монологічне мовлення є предметом дослідження риторики – теорії ораторського мистецтва, науки красномовства, яку професор Києво-Могилянської академії Ф. Прокопович вважав «царицею душ», «княгинею мистецтв», вказуючи на такі її функції, як соціально-організаційну (засіб агітації), культурно-освітню, а також одержання знань, збудження почуттів, формування громадської думки тощо. Промова - це усний виступ, присвячений злободенній, суспільно значущій темі. Виголошується із метою висвітлення певної інформації та впливу на розум, почуття й волю слухачів. Вирізняється логічною стрункістю тексту, емоційною насиченістю та вольовими імпульсами мовця.

1.1.3. Судове публічне мовлення. Судове красномовство є одним із найдавніших типів ораторського мистецтва. Природа правосуддя визначає характер судового красномовства. Надгробна чи поминальна промова є теж різновидом урочистого публічного мовлення. Такі промови вражають своєю трагедійною інтонацією і завжди наповнені сумом. Крім того, такі промови містять характеристику людини, яка пішла з життя, її діяльності та звершень.

Публічна промова – одна з форм ділової взаємодії у формі монологу доповідача перед аудиторією. Публічна промова як компонент ділового спілкування повинна бути не тільки переконливою, але й красномовною, доказовою, логічною, продуманою. Вимоги до публічної промови: 1) промова повинна бути від початку і до кінця захоплююче цікавою і корисною. Уважні слухачі дуже тонко відчувають, коли оратор вичерпав своє красномовство і втрачають до нього інтерес . Види публічного мовлення. Залежно від змісту, призначення, форми чи способу виголошення, а також обставин публічний виступ поділяється на такі жанри, як: доповідь, промова,бесіда, лекція, репортаж. 5.4. Культура сприймання публічного виступу: а) уміння слухати

Публічне монологічне мовлення є предметом дослідження риторики - теорії ораторського мистецтва, науки красномовства, яку професор Києво-Могилянської академії Ф. Прокопович вважав "царицею душ", "княгинею мистецтв", вказуючи на такі її функції, як соціально-організаційну (засіб агітації"), культурно-освітню, а також одержання знань, збудження почуттів, формування громадської думки тощо. Промова - заздалегідь підготовлений публічний виступ на певну актуальну тему, звернений до широкого загалу. Розрізняють розважальні, інформаційні, агітаційні, вітальні промови. Названі жанри публічного виступу близькі за змістом і формою, про особливості їх підготовки та виголошення буде подано узагальнено.