концепція розвитку особистості за б.ф ломовим

Концепція системного підходу Б.Ф. Ломова. Б.Ф. Ломов об'єднав, акумулював системні розробки, які були розрізнені в різних галузях психології та суміжних науках. Ним були сформульовані шість системних принципів розгляду психічних явищ. 1) різноплановості - передбачає необхідність розгляду тих чи інших явищ в декількох планах: як відокремленої якісної одиниці, як частини своєї видо-родової макроструктури, в плані мікросистем, у плані зовнішньої взаємодії

Борис Федорович Ломов (28 січня 1927, Нижній Новгород — 11 липня 1989, Москва) — радянський психолог, фахівець в області загальної, інженерної та педагогічної психології, а також психології пізнавальних процесів. Один з ініціаторів розробки інженерної психології в СРСР. Концепція рівнів дослідження людини і його психіки На найвищому рівні людина розглядався Б. Ф. Ломова в системі людських відносин і вивчався як особистість. Предметом дослідження в цьому випадку являлются розвиток особистості та соціально-психологічні явища. На наступному рівні особистість розглядається з точки зору її власних властивостей і структури, в контексті її діяльності і безпосереднього поведінки.

♦ Концепція системного підходу Б.Ф. Ломова. ♦ Теорія функціональних систем П.К. Анохіна. ♦ Людина як цілісна біопсихосоціальна система. 6) розвитку - необхідність розгляду явища в динаміці та розвитку [3; 4]. Визначним внеском у методологію системного аналізу стало розроблення Б.Ф. Ломовим про рівні в дослідження людини та її психіки. ♦ на першому рівні людина вивчається у системі її соціальних відносин як частина соціальної системи, яка визначає формування її соціальних якостей; ♦ до другого рівня належать психічні явища та психологічні якості людини; ♦ третій рівень - це біологічні якості людини. За висловлюванням Б.Ф. Ломова, ".біологічні закономірності не відміняються соціальним буттям людини.

Концепція особистості Б.Ф. Ломова (1927-1989). Видатний вітчизняний психолог Б.Ф. Ломов, розвиваючи системний підхід до розуміння сутності особистості, намагається розкрити всю складність і неоднозначність проблеми співвідношення соціального і біологічного в особистості. Його погляди до цієї проблеми сво дятся до наступним основних положень. Отже, розвиток особистості – процес взаємодій безлічі діяльностей, які входять між собою у ієрархічні відносини. Особистість постає як сукупність ієрархічних відносин діяльностей. Їх особливість полягає у «отвязанности» від станів організму.

1. Розвитку особистості з положень системно-генетичного підходу (Б.Г. Ананьєв, Б.Ф. Ломов, Є.О. Клімов, С.Д. Максименко, М.С. Пряжніков, В.Д. Шадріков та ін.). 2. Аналізу структурного, функціонального принципів до розвитку суб’єктності особистості в рамках діяльнісного підходу (Г.О. Балл, А.В. Брушлинський, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, В.А. Роменець, С.Л. Рубінштейн, Т.М. Титаренко та ін.). 4. Аналіз професійного становлення та формування професіоналізму особистості в рамках концепції становлення особистості у процесі професіоналізації (Л.І. Анциферова, Е.Ф. Зеєр, А.К. Маркова, Л.М. Мітіна, М.С. Пряжніков).

Теорії розвитку особистості. Психоаналітична теорія (З. Фрейд та його послідовники). Теорія відчуження Е. Фромма. Теорія фрустрації. Епігенетична теорія Е. Еріксона. Особистість, за Фрейдом, єдність трьох структур (Воно, або Ід; Я, або Его; Над-Я, або Супер-Его). Залежність становлення та розвитку особистості від дії внутрішніх, вроджених, неусвідомлених сил (Воно) і норм суспільства, сприйнятих людиною (Над-Я). Розвиваючись особистість знаходиться в постійному конфлікті з соціальним оточенням. Несвідомі прагнення особистості утворять її потенціал і основне джерело активності, задають мотиваці.

Дійсний сенс розвитку особистості заключається в актуалізації “Я”, розкритті потенціалів особистості, її можливостей креативної природи. З точки зору Е. Фрома в умовах тоталітарної держави спостерігаються такі способи соціалізації, які можна розглядати як напрямки розвитку особистості, це: мазохізм - намагання до підкорення, відмова від “Я”, злиття його з кимось або з чимось, іншою мовою це втеча від себе, втеча від свободи; садизм - здійснюється шляхом: а) постановки залежних людей від себе та володіння необмеженною владою над ними; б) експлуатація інших; в). залякування отощуючих; деструкція.

В. Штерн), психологічні концепції особистості кінця ХІХ – початку ХХ. століття (В.М. Бєхтєрєв, В. Вундт, Г. Гефдінг, І. Гобчанський, У. Джемс, П. Загорський, Е. Кречмер, О.Ф. Лазурський, М.М. Ланге, Дж.Т. Ледд, Дж.С. Міль, О.П. Нечаєв, Ф. Полан, Т. Рібо, І.М. Сєченов, Г. Спенсер, У. Шелдон, В. Штерн, Г.І. Челпанов, С. Фульє), історичний аналіз розвитку. психології кінця ХІХ – початку ХХ століття (Б.Г. Ананьєв, О.О. Буділова . Б.Ф. Ломов, С.Д. Максименко, В.С. Мерлін, К.К. Платонов, В.М. Русалов), на. принципи розвитку, історизму і єдності логічного та історичного. (А.В. Петровський, М.Г. Ярошевський).

), положення про смислову природу розвитку та функціонування особистості (К.О. Абульханова-Славська, О.Г. Асмолов, Б.С. Братусь, В.П. Зінченко, Д.О. Леонтьєв, О.М. Леонтьєв, В.М. Мясіщев, В.О. Петровський, О.В. Сірий); концептуальні підходи в. 6. Так, Б.Ф. Ломов стверджував, що не дивлячись на розмаїття трактовок поняття «особистість», виділяється спрямованість, як ведуча характеристика. Під спрямованістю Б.Ф. Ломов розумів «відношення того, що особистість отримує і бере від суспільства (мається на увазі матеріальні і духовні цінності), до того, що вона йому дає, вносить в його розвиток» [99]. Вперше поняття «спрямованість особистості» у 40-вих рр. ХХ-го ст. використав С.Л. Рубінштейн.

Моністична теорія багатовимірного розвитку особистості (скорочено – багатовимірна теорія особистості) розробляється автором спочатку на факультеті психології МДУ імені М.В. Ломоносова (1976-1980 рр.), потім – на кафедрі психології Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (з 1980 р. і дотепер). Вперше вона була опублікована в тезах Ленінградсько-Московської збірки конференції молодих вчених «Психологічні проблеми індивідуальності» (за ред. Б.Ф. Ломова., вип. В.Ф. Моргун; под ред. Б.Ф. Ломова. – М., 1984. – Вып. 2. – С. 24-28. 17. Моргун В.Ф. Концепція багатовимірного розвитку особистості. та її застосування / В.Ф. Моргун // Філософська і соціологічна думка. Респ. науково-теоретичний часопис.

); 6) психологічні та соціально-психологічні концепції, які забезпечують розвиток холістичного підходу до особистості та уможливлюють розгляд її в цілісній життєдіяльності, у єдності матеріальних і духовних аспектів буття (К.О. Абульханова-Славська, Л.І. Анциферова, О.Г. Асмолов, А.В. Брушлинський, 11. Ф.Ю. Василюк, В.П. Зінченко, З.С. Карпенко, А. Маслоу, Г. Мюррей, К. Роджерс, К.–Ґ. Юнг, В. Франкл, Е. Фромм, Р.Х. Шакуров та ін.) . Б.Ф. Ломов визначає спрямованість як «відношення того, що особистість отримує і бере від суспільства (йдеться як про матеріальні, так і духовні цінності), до того, що вона йому дає, вкладає в його розвиток» [350, с. 37]. На соціальній. 28.

Його концептуальну основу складають такі теоретичні положення: 1. Музичне виховання – складний, діалектичний процес розвитку художньо-творчих здібностей особистості; здатності до естетичного сприймання і переживання музики. Цей процес не спонтанне, а кероване соціально-педагогічне явище, в якому об’єктивні й суб’єктивні чинники знаходяться у нерозривній єдності. Б.Ф. Ломов наголошує на багаторівневому характері психічного відображення, виділяючи три основних рівні: сенсорно-перцептивний, уявлення, вербально-логічного мислення (понятійний) [29, с. 97]. Найяскравішою за останні десятиліття стала музично-педагогічна концепція Д.Б. Кабалевського.

РОЗДІЛ 1 Розвиток особистості дитини в освітній організації, як проблема діяльності практичного психолога. 1.1 Сутність поняття особистості. 1.2 Основні ознаки особистості дитинив віці 14-15 років. 1.3 Чинники формування розвитку особистості дитини в освітній організації. РОЗДІЛ 2 Робота психолога з діагностування розвитку особистості дитини в освітній організації. Особистість – це якість індивіда. За Б.Ф. Ломовим, Б.Г. Ананьєвим та С.Л. Рубінштейном: «Особистість ни є індивід. Основні новоутворення. Формування «Ми» - концепції. Іноді воно приймає дуже жорсткий характер: «ми – свої, вони – чужі». Поділені території, сфери життєвого простору.

Екзистенціалізм же вважає, що головним фактором розвитку особистості є сама особистість. 6. Від кількісного підходу до якісного. Людську реальність створюють життєві світи, сенси, цілі та інші елементи, котрі неможливо описати через набір кількісних показників; вона потребує якісної характеристики змісту. 14. Визначити категоріальний лад сучасної психології за Б.Ф. Ломовим. 15. Виокремити основні категорії сучасної психології за М.Г. Ярошевським. 16. Навести характеристику категоріального ладу сучасної психології за.

Теорії особистості різних психологів на рахунок розвитку та становлення особистості. Додаткова інформація. Для студентів. Для викладачів. Шпаргалка на екзамен. Доповідь на семінарське заняття. Матеріал для лекції.. Конспект на урок Психологія скачати. У концепції особистості, яку створив Оллпорт, виокремлено поняття пропріум. До пропріуму належать стилі поведінки та особисті диспозиції, які ми розглядаємо як саме наші власні. Не вся особистість належить до пропріуму, а лише ті її грані, що ми сприймаємо як близькі, центральні та важливі для нашого життя.

Розвитку цільової спрямованості особистості підлітка. У процесі туристичної діяльності. В концепції Бориса Федоровича, як і в попередніх, простежується соціальна зумовленість спрямованості особистості. Спонукальним фактором постає мотив, який виникає у особистості та штовхає її до дії. Б. Ф. Ломов проводить теоретико-методологічний аналіз проблеми спрямованості і додає до її структури обдарованість, а також вольові, емоційні й інтелектуальні особливості. Таким чином, від п’яти динамічних тенденцій спрямованості у С. Л. Рубінштейна (потреби, інтереси, ідеали, мотиви, установки) [136], кількість їх у Б. Ф. Ломова [97] збільшується до тринадцяти.

Б. Ломов, В. М’ясищев, М. Обозов, Б. Паригін та ін.); психологічні концепції. педагогічної взаємодії в умовах навчально-виховного процесу (А. Золотнякова, В. Кан-Калик, О. Киричук, О. Леонтьєв, В. Рижов); ідеї особистісно зорієнтованого підходу у вихованні (І. Бех, Є. Бондаревська, О. Крюков, О. Подмазін, В. Сєриков, І. Якиманська); психологічні та педагогічні. розвиток особистості дитини (Б. Бім-Бад), як зв’язок-процес (В. Риндак), як умова актуалізації суб’єктності особистості (В. Горшкова). Отже, у педагогіці, де основою всіх процесів є діяльність суб’єктів, поняття „взаємодія‖ найчастіше вживається щодо суб’єктів, хоча, безумовно, його є сенс застосовувати й до будь-яких компонентів системи.

Психологічні та фізіологічні засади розвитку особистості. 2.2. Самовиховання та саморегулювання особистості. 2.3. Розвиток самовиховання особистості в історичному аспекті. Інтегруючим ядром особистості є психологічне утворення - «Я-концепція», що формується у процесі взаємодії суб’єкта з навколишнім середовищем і є інтегральним механізмом саморегуляції поведінки людини. «Я-концепція» — цілісний, хоч і не позбавлений внутрішніх суперечностей, образ власного «Я», який є установкою людини стосовно себе. О.М.Леонтьєв, Б.Ф.Ломов, А.Маслоу, К.Платонов, З.Фрейд та інші. Згідно з дослідженнями К.Платонова, у структурі особистості виділяють чотири підструктури.