полемічна література 15-16 століття

Полемі́чна літерату́ра (від грец. πολεμιχός — войовничий) — добірка текстів різних авторів, у яких обговорюються проблемні питання релігійної дискусії між католицькою та православною церквами з метою їх об'єднання. Особливого розвитку полемічна література набула в 16—17 ст., коли католицизм почав релігійно-ідеологічний наступ на православ'я, а також у зв'язку з Берестейською унією 1596 р. Поштовхом для розвитку полемічної літератури стала книга польського публіциста — єзуїта Петра Скарґи «Про єдність.

В кінці XVI—на початку XVII ст. в Україні поширилась полемічна література. Українські письменники-полемісти боролись з католицькою церквою, наступ якої на народ. його релігію, права й мову посилився після Люблінської унії 1569 р., а в часи підготовки і підписання Брестської унії 1596 р. досяг кульмінації. Іван Вишенськнй, Василь Суразький, анонімні автори «Пе-рестороги», Клірик Острозький, Христофор Філарет, Захарія Копистенський) обстоювали право українського народу на свою віру, звичаї, мову. Вони гостро засуджували вище православне духовенство за його користолюбство, моральний занепад, зраду інтересам українського народу.

Полемічна література. Внаслідок занепаду культурного процесу в Україні в 13-16 ст. безслідно зникло багато творів літератури княжої України і збереглися у списках лише на півночі. Це дало підстави деяким дослідникам стверджувати, що вся література цього часу тільки великоросійська. В умовах, які склалися в Україні після татарського нашестя, спричинилися до того, що літературне життя могло існувати тільки на західних окраїнах, у сусідстві з Білорусією. Але за 2 століття в Україні не було створено жодного літературного твору, який би заслуговував на увагу. Натомість інтенсивно розвивається фольклор, зокрема історичні думи та пісні, яких до цього часу український народний епос не знав.

Полемічна література. Внаслідок занепаду культурного процесу в Україні в 13-16 ст. безслідно зникло багато творів літератури княжої України і збереглися у списках лише на півночі. Після татарського нашестя літературне життя могло існувати в Україні тільки на західних окраїнах, у сусідстві з Білорусією. Але за 2 століття в Україні не було створено жодного літературного твору, який би заслуговував на увагу. Полемічна література. Підтримуючи ідею об'єднання католицької і православної церков під верховенством Папи Римського, Польща протягом усього XVI ст. систематично пропагувала унію, використовуючи проповідь, літературу та школу.

Українська церковно-полемічна література XVI-XVII століть виникла й розвивалась як один із засобів захисту православ'я від католицизму, який прагнув підкорити українську церкву владі Папи Римського, від примусової полонізації українського народу. Окремі полемічні виступи проти намагань папи римського і католицизму загалом підпорядковувати своїй владі не лише Захід, а й Схід, зокрема східне слов'янство, почалися вже в часи Київської Русі, незабаром після розколу 1054 р. єдиного доти християнства на два ворожі табори — римо-католицький і греко-візантійський.

У XVI ст. розпочала набувати особливого розвитку полемічна література. Це були твори релігійного характеру присвячені проблемі об’єднанню православної та католицької церкви. Полемічна література неабияк вплинула на суспільно-політичні та культурні процеси XVI ст. Окрім розгляду доцільності укладення унії та її можливих наслідків, взаємовідносин православних із католиками, письменники-полемісти порушили важливі проблеми стосовно організації церковного устрою та варіантів реформування православної церкви, для зміцнення її позицій у суспільстві.

У 15 столітті в Україні відбувся значний сплеск літературного процесу - виник жанр полемічної літератури, як реакція на експансію католицької церкви. На розвиток полемічної літератури вплинули такі події як реформа календаря з наказу папи Григорія у 1581 році та офіційне оповіщення унії на Берестейському Соборі 1596 року. Особливого розвитку полемічна література набула в 16-17 століттях, коли католицизм почав релігійно-ідеологічний наступ на православ'я. Поштовхом для розвитку П.Л. стала книга польського публіциста - єзуїта П. Скарги "Про єдність церкви Божої" (O jednoњci koњcio.

Англійська література ІІ половини ХХ століття. Архівна справа в західній україні, на буковині та закарпатті у 1920-1930-Х рр. Архівна справа в Україні в роки другої світової війни. Велася завзята полеміка між прихильниками унії та її опозицією, результатом чого і став унікальний жанр українського письменства — полемічна література. Остання справила великий вплив на подальший розвиток культури, зокрема літератури та філософської думки. Унію підтримувала найвища православна ієрархія: Кирило Терлецький, Іпатій Потій, Михайло Рогоза.

Розвиток лiтератури XV—XVI ст, ренесансної прози. Значення дiяльностi П. Скарги. Осторг-центр полiмiчної лiтератури. Проза К. Ставровецького, полемiчнi твори I. Вишенського. Полемічна проза Київської Русі XV— XVI ст. ВСТУП. В західноєвропейських країнах, вважається, ренесанс себе вичерпав на рубежі XVI— XVII ст. А потім розпочалася епоха бароко. В Україні (з запізненням років на ЗО—50) — те ж. В часи Богдана Хмельницького спостерігаються останні вияви ренесансного стилю в літературі. Через чверть століття справу Фіоля продовжив Франциск Скорина—-білоруський і український гуманіст, який у 1517 році видав "Псалтир", згодом — "Біблію", збірник молитов "Мала подорожня книжиця" та ін.

Полемічна література стала важливою ідейною зброєю в боротьбі за соціальне та національне визволення українського народу та сприяла піднесенню національно-визвольного руху. ^ 37. Книгодрукування в Україні 16 ст. Вплив ідеології Відродження і Реформації знайшов відображення у розвиткові літератури і книгодрукування. Винахід І.Гуттенберга, перехід від папірусу і пергаменту до паперу у XV ст. були передумовами активного розвитку книжкової справи у Європі. Більшість книг, особливо наукових, в цей період друкувалися латиною.

література український полемічний. Полемічна література - дзеркало духовного життя та ідейних шукань українських просвітителів наприкінці XVI - першої половини XVII століття. Полемічна література дала поштовх розвитку української культури, протягом багатьох десятиліть надихала українських патріотів на боротьбу за свою віру і свободу. Зробила великий вплив на розвиток літератури та філософської думки. З першого погляду всі ці писання («полемічна література») можуть здатися вузько-церковної писемністю, що зводиться до дріб'язково-педантскім спорах про верховенство папи, про різночитання в о.

Полемічну літературу кінця XVI—початку XVII ст. слід вивчати в комплексі, у нерозривному зв'язку зі всебічним вивченням епохи, об'єктивно. Тут потрібні глибокі наукові монографії та статті, а не голосні конференції й конгреси. Підсумовуючи огляд літературних пам'яток України до початку XVII ст., зазначимо, що вони становлять головні джерела до вивчення історії культури, громадсько-політичної думки, історії церкви, самого літературного процесу. І цілком зрозуміло, що автори праць з історії України повинні уважно ставитись до відкритої та прихованої інформації, що несуть літератур.

ПОЛЕМІЧНА ЛІТЕРАТУРА. (від грец.— войовничий) — літературна творчість церковно-теологічного і художньо-публіцистичного характеру, яка виникла на поч. 16 ст. на Україні і в Білорусії у зв'язку з посиленням католицької експансії. Полемічні виступи проти намагань Ватікану і католицизму поширити свій вплив на сх.-слов'ян. землі почалися ще за часів Київ. Русі. Особливого розмаху полеміка набула з серед. 16 ст., коли католицизм під егідою шляхетської Польщі перейшов у релігійно-ідеологічний наступ, що привело до т. зв. Брестської унії 1596. Полеміка зачіпала також інші віровчення: іудейсь.

Полемічну літературу слід розглядати як акт боротьби з римо- католицькою експансією (проти наслідків унії 1569 та 1596 рр.). Зазначимо, що кінець XVI - поч. XVII ст. характеризується зверненням письменників до естетики бароко (Герасим Смотрицький, Мелетій Смотрицький, Іван Вишенський, Касіян Сакович, Захарія Копистенський та ін.). У стильовому ключі твори полемічної літератури є зразком раннього українського бароко. Популярними були такі жанри, як трактат, послання, монолог- інвектива (звинувачення). Термін «бароко» в українському літературознавстві з’явився у працях Д. Чижевського.

Друга хвиля полемічної літератури пов’язана з братським рухом і діяльністю гуртка Києво-Печерської лаври. Твори сповнені гідності, засвідчують високу наукову культуру авторів, їхню ерудицію, особливо знання мов та історії церкви, а також власної історії, студіювання наукового доробку європейських учених. Вони зазвичай спрямовані проти унії та шляхетської експансії. У середовищі Львівського братства народилася “Пересторога” ‒ анонімний трактат, датований 1605‒1606 рр. На думку автора, унія несе зло Україні, вболіває за трагічну долю українців, які потрапили у неволю. Причину нещастя він вбачає .

Історія української літератури ХI—XVIII ст. 2.2. Полемічна проза. В українській літературі полемічна проза була явищем яскравим, проте конфесійно заангажованим та неоднозначним. Її ідеологічна наповненість може бути предметом вивчення істориків, богословів, релігієзнавців, а в літературному аспекті як явище давньоукраїнської публіцистики вона становить передусім жанрово-стильовий інтерес. Зосередившись на питаннях та суперечностях релігійного життя України на межі XV—XVI ст., полемічна проза водночас відкрила для тогочасних авторів можливості літературно-художнього пошуку, вдосконалення стилю .

Тема 8: Полемічна література. кінця ХVІ – початку ХVІІ ст. План: Суспільно-політичні та культурні умови розвитку української літератури кін. ХVІ – поч. ХVІІІ cт. Поняття про полемічну літературу. Причини і час виникнення полемічної літератури, її головні риси. Творчість Бенедикта Гербеста («Доводи віри римської церкви» (1586)) та Петра Скарги («Про єдність Церкви Божої» (1577)). Трактат Герасима Смотрицького (р. нар. невід. Стильові особливості полемічної літератури кінця ХVІ – початку ХVІІ ст. Тексти: Анонім. Шевчук В. Муза Роксоланська: Українська література ХVІ-ХVІІІ століть: У 2 кн. – Кн. І: Ренесанс. Раннє бароко. – К., 2004.

Починаючи з 16-го століття почалася ворожнеча та полеміка поміж богословами обох таборів, боротьба «за душі» людей. Блискучими українськими полемічними творами стали «Ключ царства небесного» (1587) Герасима Смотрицького, «Казание святого Кирилла» (1596) Стефана Зизанія, «Тренос, альбо Плач схидной церкви» (1610) Мелетія Смотрицького. Останній твір створив образ рідної віри, яка дбайливо виростила своїх дітей, а діти зрадили її та піддали тортурам.

Українська церковно-полемічна література XVI-XVII століть виникла й розвивалась як один із засобів захисту православ'я від католицизму, який прагнув підкорити українську церкву владі Папи Римського, від примусової полонізації українського народу. Окремі полемічні виступи проти намагань папи римського і католицизму загалом підпорядковувати своїй владі не лише Захід, а й Схід, зокрема східне слов'янство, почалися вже в часи Київської Русі, незабаром після розколу 1054 р. єдиного доти християнства на два ворожі табори — римо-католицький і греко-візантійський.

Англійська література ІІ половини ХХ століття. Б. Спеціальна література. Ведична література. Вибори в Україні. Велася завзята полеміка між прихильниками унії та її опозицією, результатом чого і став унікальний жанр українського письменства — полемічна література. Остання справила великий вплив на подальший розвиток культури, зокрема літератури та філософської думки. Унію підтримувала найвища православна ієрархія: Кирило Терлецький, Іпатій Потій, Михайло Рогоза. Основна маса православного духовенства, українська шляхта, міщани і особливо селяни не припускали думки про об’єднання церков, вбачаючи в цьому замах на батьківську віру.