історичні витоки науки про документ.

Наукове оформлення знань про документ відбувається у XVII – XVIII ст. Зокрема, на вивчення офіційних та приватних документів юридичного змісту була спрямована дипломатика, яка оформилася в наукову дисципліну у Франції в XVII ст. Одночасно формується кілька спеціальних історичних дисциплін, спрямованих на дослідження документів як історичних пам’яток. Вони отримали загальну назву – історичне джерелознавство, палеографія, сфрагістика, текстологія, археографія. Ядро другої групи дисциплін складають, так звані спеціальні історичні дисципліни та галузі історичної науки. На початку 50-х рр. XX ст. на базі документації виникає науковий напрям: наука про інформацію, або інформаційна наука.

Документозна́вство — наука про документ та документообіг; наукова дисципліна, яка досліджує процеси створення й функціонування документів та розробляє принципи побудови документно-комунікаційних систем та методи їхньої діяльності. Об'єктом документознавства є комплексне вивчення документа як системного об'єкта, спеціально створеного для зберігання та розповсюдження інформації в просторі та в часі. Предметом документознавства — є створення наукового знання про документ в його єдності матеріальної та.

Інтеграція наук про документ у документознавство. Формування знань про документ відбувалося досить тривалий час. Спочатку єдиної думки про сутність, основні віхи розвитку даної науки не існувало. Становлення комплексу наук про документ, на думку провідних дослідників у цій галузі, йшло, двома шляхами: - як спеціальної галузі історичної науки (поряд з історичним джерелознавством, архівознавством, археографією, історичною картографією тощо) - традиційне документознавство; - як науки інформаційного циклу (проходячи шлях від документації, документалістики до сучасних дисциплін про інформацію та до.

Період зародження науки про документ. Період зародження науки про документ (загального документознавства), зазвичай відносять до кінця XIX — початку XX століття і пов'язують з ім'ям бельгійського вченого бібліографа, книгознавця (за освітою – юриста) Поля Отлє (1868-1944), який разом з Анрі Лафонтеном заснував у 1895 р. в Брюсселі Міжнародний бібліографічний інститут з метою складання усесвітнього каталогу людських знань. Нова наука була покликана вивчати не тільки друкарську продукцію, або діловодну документацію, а всі документовані джерела інформації.Поль Отлє пропонував назвати|на.

Історичні витоки документознавства. Реферати, дипломні, контрольні, курсові роботи під замовлення з діловодства, документознавства, бібліотечної справи, архівознавства. Швидко, якісно, професійно, недорого. Розділ I. Історичний розвиток документознавства. 5. 1.1 Зародження та розвиток науки про документ. 12. 1.2 Формування наукових дисциплін документознавчого спрямування.

Критика історичного документа Ранке, Нібуром. Тлумачення понять „джерело", „історичне джерело" І. Дройзеном, В. Іконниковим. В. Ключевський і його навчальний курс із джерелознавства. Джерелознавча критика Ш. Сеньобоса, В. Ланглуа. Е. Бернхайм, О. Лаппо-Данилевський та їх філософські, загальні, спеціальні визначення сутності джерела, методики його вивчення. 1. Періодизувати розвиток документознавства як науки від моменту накопичення емпіричних уявлень про документ до його організаційного оформлення, теоретичного наповнення змісту. 2.Назвати основоположні події, яким відзначено останнє десятиліття XX ст., для становлення документознавства як навчальної дисципліни та науки.

Фахівець з історичного джерелознавства масової документації Б.Г. Литвак висловлює припущення, що документ виник як фіксатор незвичайного у буденному житті (8, с. 51). Він ілюструє це прикладом зміни правових норм документальної фіксації, але такий висновок може бути справедливим для будь-яких подій у соціумі. Свого часу дослідники вже аналізували історичні витоки документальної фіксації інформації (6, с 83–88). Було зроблено висновок, що з самого початку документальної фіксації інформації вона мала певні жанрові характеристики, а дискретний носій – конкретну орієнтацію на використання його як об’єкта, що призначений тільки для зберігання і передавання цієї інформації.

Історичні витоки документної лінгвістики. ⇐ Предыдущая 123 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒. Документна лінгвістика як теоретико-прикладна дисципліна виникла на межі функціональної стилістики та лінгвістики тексту, що зумовлено спільністю об'єкта дослідження — текст як джерело та носій інформації. Наприкінці 70-х років ХХ століття відбуваються позитивні зміни – розшарування лінгвістики тексту внаслідок залучення різних аспектів суміжних наук. У лінгвістиці тексту виділяються три самостійні наукові дисципліни: загальна теорія тексту (І.Р. Гальперін), граматика тексту (О.І. Москальська), стилістика тексту (О.В. Арнольд, В.В. Одинцов).

Акцентовано увагу на становленні історичних, філологічних, філософських знань про документ. Ключові слова: документ, діловодна практика, Месопотамія, Давній Єгипет, історичні знання. Проблема «знання/наука – епоха» не є новою. Згідно з міркуваннями прихильників ідеї витоків історії від давньої близькосхідної цивілізації, історична думка в усній і письмовій формі існувала тут ще в ІІІ-ІІ тис. до н. е. [43]. Правда, якщо взяти до уваги зображувальні «тексти», втілені у фресках і рельєфах, які виявляють експліцитне й усвідомлене ставлення до минулого, то тоді нижню хронологічну межу існування історичної думки вартувало би.

Це комплексна наука про документ і документно-комунікативну діяльність, яка вивчається в історичному, сучасному іі прогностичному планах процесів створення, розповсюдження та використання документних витоків інформації в суспільстві. Мета курсу - дати студентам системне поняття про структуру, функції та багатозначність документів, які складають основу документної комунікації та фондів бібліотек, інформаційних центрів, архівів, музеїв, видавництв, книжкових магазинів, а також познайомити студентів з процесом створення, обробки, зберігання та використання документів. Документознавство вивчає док.

Розвиваючи документологічну складову науки про документ, М. С. Слобо-дяник категорично заперечує проти базової ідеї Ю. М. Столярова і Н. М. Куш-наренко щодо паралельного існування документознавства і документології, і вважає ці терміни синонімічними. Значну увагу аналізу документології приді-ляє професор Г. М. Швецова-Водка [107, 108, 113, 115]. Важливим напрямом розвитку вітчизняної науки про документ є галузеве документознавство, обґрунтоване М. С. Слободяником та практично реалізова-не під його керівництвом у підготовці документознавців НАКККіМ [118, 252, 1476]. Галузевий зріз цієї проблеми на прикладі історичної науки дослідила О. А. Політова [682, 709–713].

Ключові слова: історичне документознавство, історичне джерелознавство, документознавство, історичне джерело, документ. Валентина Васильевна Бездрабко, доктор исторических наук, профессор Киевского национального университета. культуры и искусств. Историческое документоведение в украине: современное состояние и перспективы. Цель работы – рассмотреть современное состояние и перспективы развития исторического документоведения в Украине.

Причини, історичні витоки формування альтернативного документознавства. Сприйняття документології як інтегральної науки про документ у в 1970–1980-х рр. (В. М. Автократов, К. Б. Гельман-Виноградов, Б. С. Ілізаров, О. П. Коршунов, В.С. Мінгальов, А.М. Сокова та ін.) та 1990-х рр. (Г.В. Боряк, Л.А. Дубровіна, С.Г. Кулешов, Н.М. Кушнаренко, Г.М. Швецова-Водка).

Для узагальнюючої назви науки про документ починає використовуватися низка назв: інформаційно-комунікаційна наука, документаційно-інформаційна наука тощо. Ядро такого комплексу наук про документ складають бібліотеко -, бібліографо-, книго -, архіво-, музеєзнавство й інформатика. Загальним для них є дослідження документа як обєкта, створеного спеціально для передачі інформації. Таким чином, історичний огляд розвитку теорії класичної версії свідчить про те, що протягом всього періоду розвитку документознавства область пізнання не була обмежена тільки управлінським документом.

Історичні аспекти розвитку документознавства як науки. Становлення науки про документацію. Історія кожної науки - доволі складне явище, котре потребує постійного доопрацювання і яке варто розглядати у контексті внутрішніх процесів та зовнішнього побутування. На думку більшості дослідників, найважливішою рисою вивчення документознавства у ХІХ ст. було перенесення уваги з інформаційної складової на матеріальну, а згодом розширення системного підходу до об’єкта дослідження. Близько до середини 1980-тих років узагальнюючими науками про документ вважались документалістика та інформатика. Проте інформатика займається вивченням і документної і недокументної інформації.

Затверджено Міністерством освіти і науки України. як підручник для студентів вищих навчальних закладів, які навчаються за спеціальностями. “Журналістика ” і “Видавнича справа та редагування". Витоки видавничої справи слід шукати в стародавніх часах виникнення письма й алфавітів того чи інш ого народу, коли в людей з ’явилася можливість залиш ати для нащ адків у спадок свої уречевлені думки, набуті знання, переживання, запові­ ти. Однак, сталося так, що радянська філологічна й історична науки таки поставили хрест у цій справі. Справа тепер за новим поколінням дослідників.

Витоки електронного документознавства як наукового напряму документознавства. Проведено дослідження витоків електронного документознавства як на-укового напряму документознавства. Хронологічні межі дослідження: нижня межа пов’язана із часом започаткування в Україні механізації та автоматизації діловодних процесів – середина 1920-х років. Витоки електронного документознавства, безперечно, сягають тих перших розробок, що стосувалися електронного документа. Ці пошуки за часом їх початку збіглися із становленням такої комплексної науки як інформатика, що формується в першій половині 1960-х років одно-часно в СРСР і Франції.

Документознавство належить до розряду молодих наук, воно ще остаточно не сформувалося як наукова дисципліна, що узагальнює сукупність знань про документ. Ця наука виникла не одразу, вона пройшла в своєму розвитку кілька етапів. Історично першою в цьому ряді стоїть документаційна наука, що виникла в кінці ХІХ ст. і отримала міжнародне визнання на початку ХХ століття. Під цією назвою розвивалася наука, предметом якої була документаційна діяльність, яка включає процеси збору, систематизації, зберігання, пошуку та розповсюдження (а з середини 1940-х рр. - і створення) документів у всіх сферах сусп.

Підручник з Історії України (профільний рівень). 10 клас. Власов - Нова програма. § 45—46. Історичні документи про витоки, причини та наслідки Голодомору. Практичне заняття № 6. 1. Яким було повсякденне життя селян наприкінці 20-х - на початку 30-х років 20 ст. Роздивіться плакати. Про які особливості повсякденного життя селянства наприкінці 20-х - на початку 30-х рр. вони свідчать? За допомогою яких слів та образів створено воєнізований образ епохи? Наскільки він відповідає дійсності? Які події визначили репресивний характер соціально-економічних перетворень в українському селі? Якими були на.

Формування синтезуючої науки про документ відбувається вже практично століття. Спочатку це були праці бельгійського вченого Поля Отле, який заклав головні методологічні засади документознавчої науки. Становлення документознавства як самостійного напрямку наукової діяльності відбувалося на початку ХХ століття. В остаточне формування документознавства вагомий внесок зробили зарубіжні науковці, такі як відомий теоретик бібліотечної справи, професор, доктор педагогічних наук Ю.М.Столяров та його послідовниця, також професор і доктор педагогічних наук Н.М.Кушнаренко. Не менш важливий внесок у становлення документознавства як суспільної науки зробили й українські вчені.