наталка сказала світлано можеш взяти мій підручник

– Наталко, - це батько, - а піди лишень скажи матері, щоб чарку нам сюди. Козакові, либонь, душа до ребер присохла… Ану ж, коза! . І так вона сказала те “Київський”, проворкотіла, аж за серце взяла. Григорій звівся, витріщивши очі, - в них і радість, і жах. А батько: – Може, ти тамтешній? Може, тобі краще б додому?… – Ні-ні!… - злякався, відчув, як у нього мороз пішов поза спиною: - Ні-ні! - В пам'яті зринула Лук'янівська в'язниця…

Читать бесплатно Наталка Полтавка Іван Котляревський. 3-я страница. Текст этой книги доступен онлайн: ю:Ой доле, ти, доле, доле моя злая! Доле моя злая, чом ти не такая!Чом ти не такая, як доля чужая? Другим даєш лишнє, мене ж обижаєш,І що мені миле, і те однімаєш. Не спасибі долі. Возний – не взяв його враг – завидний жених. Не бійсь, полюбиться, а може, і полюбивсь уже? Наталка (с упреком). Миколо, Миколо! . Іще пару слов скажу Наталці. Наталко! Я через тебе оставив Полтаву і для тебе в дальніх сторонах трудився чотири годи; ми з тобою виросли і згодовалися вкупі у твоєї матері, ніхто не воспретить мені почитати тебе своєю сестрою. Що я нажив – все твоє: на, возьми! (Вынимает из-за пазухи завернутые в лубки деньги).

Мовчки взяла ведмежа і зсадила додолу. Потім зібрала світлини, а збираючи, промовила по довгій павзі, незадоволена з себе, ніби з каяттям: — Отак. То Наталка прала на річці. Запнута кулинкою, орудувала на сонці над водою, як вправний спортсмен на вранішній руханці. Воркотіла якоїсь пісні, полоскала її в воді і прибивала праником до кладки. Періщила з усієї сили. Сказано — нове насіння. Ще й кепкує з дурної матері. Тільки й розради моєї, синку, — мати зійшла з ґанку і сіла поруч Григорія на призьбі. Либонь, уже скінчила поратись по господі і тепер має час. Поправивши очіпок, поклала натруджені руки на коліна і втопила очі в море зелені на долині, що її звуть "паддю", туди, де втекла стежечка.

Просто сказати, трохи ніяково було мені від того (а сама картала за те Миколу), що чоловік мій безробітний. А втім, це добре, що я не побігла до Хруцького з новиною. Незабаром він і сам викликав мене і перший порушив питання про моє одруження. — А, поздоровляю. Чув, що ви, пані (ов, уже — «пані»!), вийшли заміж. — Що нам може дати війна, Миколко? Як виграють німці… то досить згадати 1918 рік. Кажуть, що навіть наш український чорнозем вивозили до Німеччини. Так воно і сталося. Та чи й могло бути інакше? Мати на мене ніби й свариться, що я розкисла, а сама все нишком сльози витирає. — Та чого ви, мамо?

Обладнання: підручник, портрет письменника, ілюстративний матеріал до твору, таблиця «Характеристика Наталки»; аудіозаписи пісень, що виконуються в драмі. Тип уроку: комбінований. § I. Мотивація навчальної діяльності школярів. Та Наталка здатна боротися за своє щастя. Коли в село повертається Петро (а дівчина вже подала рушники возному), вона рішуче заявляє, що навіки відмовляється від нього, але й за возного не піде, хоча й знає, що таке її рішення може мати негативні наслідки. Важливим фактором характеристики персонажа є його мова. Наталка — матері: «Я покоряюсь вашій волі і для вас за першого жениха, вам угодного, піду заміж; перенесу своє горе, забуду Петра і не буду ніколи плакати».

Це Наталка, її коханий Петро, мати дівчини Горпина Терпелиха, їхній далекий родич і товариш Петра Микола, нелюбий наречений Наталки Тетерваковський і сільський виборний Макогоненко. Усі вони мали власні погляди та розуміння щастя і любові. Головна героїня п’єси Наталка у щасті бачила виключно кохання. Вона покохала свого Петра ще до того, як відправився на заробітки. Почуття Наталка зберігала увесь час, поки Петра не було у селі. Так склалося, що після того, як дівчина розсталася з Петром, її доля та доля її матері змінилися не в кращий бік. Голова родини і батько Наталки пропив усі гроші, і с.

Скажи по правді: чи давно уже Наталка з матір'ю тут живуть і як вони прозиваються? М и к о л а. Як тут вони живуть. (Говорит протяжно, как будто в мислях рассчитывает время), Четвертий уже год. Скажи, будь ласкав, як вони прозиваються? М и к о л а. Стара прозивається Терпилиха Горпина, а дочка - Наталка. Петро всплескивает руками, закрывает ими лицо, опускает голову и стоит неподвижно. А що, може, не одгадав? (Обнимает Петра). П е т р о. Так, угадав!.. Я - той нещасний Петро, якому Наталка припівала сю пісню, якого вона любила і обіщала до смерті не забути, а тепер. М и к о л а. Що ж тепер? Іще ми нічого не знаємо, може, і не її засватали.

7. Візьмемо його, татусю, візьмемо! Він навчить мене грати на сопілці та на гуслях, а я його — стріляти з лука (В.Малик). 230. 1. Андрію Івановичу, Тарасе Володимировичу, Ігоре Тимофійовичу, Григорію Михайловичу, Кириле Петровичу, Марино Олександрівно, Ольго Дмитрівно, Маріє Олексіївно, режисере Іване Петровичу, майстре Тетяно Григорівно, пане полковнику, стороже Михайлу, лікарю Юрію Івановичу, пане міністре, Василю Борисовичу, доценте Марино Сергіївно, брате Сергію. Католицька церква мала величезний вплив на уряд і не могла дозволити, щоб православні готували в колегії свої духовні кадри.

Наталка взяла свої відра й пішла додому. Виборний підійшов до возного. Возний. Чи се – теє-то як його – нова пісня, пане виборний? Виборний (кланяється). Та се, добродію, не пісня, а нісенітниця. Я співаю іноді, що в голову лізе, – вибачайте, будьте ласкаві, я не добачив вас. Скажи по правді; чи давно уже Наталка з матір’ю тут живуть і як вони прозиваються? Микола. Як тут вони живуть. (Говорить, розтягаючи, немов собі на думці вираховує час). Четвертий уже год. Наталка. (.) Дай же мені свою руку! (Взявши руки). Будь же бодрим і мені вірним, а я навік твоя. Микола. Ай Наталка! Ай Полтавка! От дівка, що і на краю пропасті не тільки не здригнулась, но і другого піддержує! (До Наталки).

4.Чого не могла категорично заборонити Олені мама? 5.Кого по-справжньому кохала Олена? 6.За кого батьки бажають видати заміж Олену без її на те згоди? . 8.Взяти у нього землю в оренду. 9. На Великдень. 10. На фортепіано. 4. Хто сказав: «Будучина жіноча лежить в їх руках. Нехай озброюється кожна по можливості, відповідно до обставин, а зброя їхня – … знання»? 5.Хто кому сказав: «Ти думаєш, я належу теж до тих, котрі уперед спокійно важать становище і всі обставини якоїсь людини, все розмірковують, а наколи все гарно згоджується, починають любити?»? 6. Про кого йде мова: «Я вам ручуся, що вийде з цілої історії такий чистий, такий нетиканий, лиш того треба!

Може, де скитаєшся в нужді і горі і проклинаєш свою долю; проклинаєш Наталку, що через неї утеряв пристанище; а може (плачет), забув, що я живу і на світі. Ти був бідним, любив мене - і за те потерпів і мусив мене оставити; я тебе любила і тепер люблю. Ми тепер рівня з тобою: і я стала така бідна, як і ти. Вернися до мого серця! Нехай глянуть очі мої на тебе іще раз і навіки закриються. Я В Л Е Н И Е 2[ред.] Наталка и возный. Ну, коли так, я тобі коротенько скажу: я тебе люблю і женитись на тобі хочу. Н а т а л к а. Гріх вам над бідною дівкою глумитися; чи я вам рівня? Ви пан, а я сирота; ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду; та й по всьому я вам не під пару.

Start studying Цитати з "Наталки Полтавки". Learn vocabulary, terms and more with flashcards, games and other study tools. «Наталко, схаменись! Ти у мене одна, ти кров моя: чи захочу я тебе погубити? Убожество моє, старость силують мене швидше замуж тебе оддати». Наталка. Туда ввечері з'їжджаються пани і сходяться всякі люди, хто заплатити може, і дивляться на комедію. На комедії одні виходять - поговорять, поговорять та й підуть; другі вийдуть - те ж роблять; деколи під музику співають, сміються, плачуть, лаються, б'ються, стріляють-ся, колються і умирають». «но щоб я На-талку одговорьовав іти замуж за пана возного, научав дочку не слухати матері і поселяв несогласіє в сім'ї - нехай мене бог накаже!

Я. я твоя мати», — взято із твору Т. Шевченка В «Наймичка». 3. Поему «Кавказ» Т. Шевченко присвятив В Я. де Бальмену. 4. Т. Шевченка вважають В основоположником нової української літератури. 5. Слова: «Він був сином мужика і став володарем у царстві Духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури.» — сказані про Б Т. Шевченка. 6. Розповідь про кохання бідної селянської дівчини, що обстоює своє право на щастя, — це тема твору Г «Наталка Полтавка». 7. Антиподом до образу Сомка в «Чорній раді» є образ А Брюховецького. 8. Марко Вовчок — це псевдонім В Марії Вілінської. 9. Сл.

Скажи по правді: чи давно уже Наталка з матір'ю тут живуть і як вони прозиваються? Микола. Як тут вони живуть. Правду в тій пісні сказано, що сосідові все удається, всі його люблять, всі до його липнуть, а другому все як одрізано. (Поет.) № 15. Туда ввечері з'їжджаються пани і сходяться всякі люди, хто заплатити може, і дивляться на комедію. Выборный. На комедію (знак удивления).

хтось може НОРМАЛЬНО помогти???? Есе на тему "Що робить мене щасливим" з використанням складнопідрядних речень. Звуко буквенный анализ слова '' радощі'' (укр мова) треба іще голосні і приголосні, дзвінки глухі. Помогите пожалуйста. Які члени речення: У вазі лежали фрукти: яблука, груші, апельсини. помогите срочно укр мова 8 клас . Просто букву.

Читать бесплатно текст книги "Наталка-Полтавка" автора Іван Котляревський (1-я страница книги) :: Бесплатные книги в электронном варианте :: BookZ.ru. Наталка-Полтавка. скачать книгу бесплатно. Опера малороссийская в 2-х действиях. Скажи, говори, отвiчай, отвiтствуй, могу лi бить – теє-то як його – мужем пристойним i угодним душi твоєй i тiлу? Наталка (поет). Видно шляхи полтавськiї i славну Полтаву, Пошануйте сиротину i не вводьте в славу. Не багата я i проста, но чесного роду, Не стиджуся прясти, шити i носити воду. Ти в жупанах i письменний, i рiвня з панами, Як же можеш ти дружиться з простими дiвками? Єсть багацько городянок, вибирай любую; Ти пан возний – тобi треба не мене, сiльськую.