класичний і сучасний підходи до вивчення людського капіталу ларіна

Концепції управління людськими ресурсами. Фактори. Класичний підхід. Посткласичний контекст. Активи фірми. Фізичний і. грошовий капітал. Фізичний і грошовий капітал і людські ресурси. Залучення персоналу. Грошові стимули. В Японії патерналізм зберігається у другій половині XX ст. в сучасних масштабних корпораціях. Патерналізм — 1) тип владних відносин в державі, що характеризується активним втручанням центральної державної влади в справи суспільства з метою піклування про життя підлеглих, регламентуючи приватне і публічне життя громадян.

Теорія людського капіталу базується на досягненнях інституціональної теорії, неокласичної теорії, неокейнсіанства та інших економічних теорій, які визнають ту обставину, що люди являють собою для суспільства такий же капітал, як і машини. Теорія людського капіталу стверджує, що там, де вище якість і кількість людського капіталу, відповідно концентруються фінансовий і фізичний капітали.

Людськи́й капіта́л (англ. Human Capital) — це соціально-економічна категорія, похідна від категорій «робоча сила», «трудові ресурси», «трудовий потенціал», «людський фактор», у загальному вигляді його можна розглядати як економічну категорію, яка характеризує сукупність сформованих і розвинутих унаслідок інвестицій продуктивних здібностей, особистих рис і мотивацій індивідів, що перебувають у їх власності, використовуються в економічній діяльності, сприяють зростанню продуктивності праці і завдяки.

Отже, людський капітал є новим фактором виробництва; тенденції в економіці, пов'язані з його використанням, відносяться до новітніх, маловивчених процесів. Тому на сучасному етапі розвитку завданням економістів є вивчення механізмів функціонування і розробка способів адекватної економічної віддачі людського капіталу у виробничому процесі. Аналіз досліджень та публікацій. Вагомий внесок в дослідження людського капіталу як складової ринкової вартості підприємства зробили відомі зарубіжні та вітчизняні науковці: Д. Андріссен, Е. Брукінг, А.Л. Гапоненко, С.І. Грішаєв, В.В.

Розглянуто сутність наукових підходів до управління. Досліджено теоретичні і методичні особливості використання наукових положень класичних і сучасних підходів до менеджменту в процесі управління капіталізацією промислових підприємств. Обґрунтовано застосування процесного підходу як основного в побудові системи управління капіталізацією.

Соціальний і людський капітал розглядаються в даній роботі неяк самоціль, а як ресурси, які можуть бути використані длясоціального та економічного розвитку. Комплексний підхід до дослідження проблеми впливу людського ісоціального капіталу на . Вивчення впливу людського капіталу та соціального капіталу надобробут на макроекономічному та мікроекономічному рівні, виявленнянапрямків, форм і методів етапів адаптації випускників вузів, а такожрозробка на цій основі рекомендацій щодо вдосконалення соціально -економічної політики у сфері підтримки добробуту. Теоретичну базу дисертаційного дослідження склали ідеї іконцепції, представлені в класичних і сучасних працях вітчизнянихі зарубіжних учених з.

Статтю присвячено категорії «людський капітал» та аналізу підходів до даного поняття у працях еконо-містів. Виявлено, що сучасна теорія людського капіталу є результатом розвитку світової економічної та філософської думки, в якій започатковано розгляд людського капіталу в контексті зростання ролі знань і умінь, інтелектуальних складових економічного прогресу. Однак у більшості праць відносно незначна увага приділена здоров’ю людини як основі формування, розвитку та реалізації людського капіталу.

Людський капітал. Виникнення і розвиток теорії людського капіталу зумовлено тими корінними змінами, які відбуваються в суспільстві в епоху науково-технічної та інформаційної революції, коли людина, її науково-освітній потенціал стають вирішальним фактором соціального й економічного прогресу. В цей час особливе значення набуває вивчення комплексу питань забезпечення раціональної зайнятості і оптимального функціонування ринку праці. Отже, людський капітал сучасна економічна теорія розглядає поряд з другими видами капіталу як об’єкт економічної системи. Людський капітал - є міра втіленої в людині здатності приносити дохід.

Сформульовано основні положення концепції людського капіталу та сучасне її розуміння. Проаналізовано розвиток концепції людського капіталу серед вітчизняних вчених. Ключові слова: людський капітал, персонал, концепція людського капіталу, інвестиції в людський капітал. Мета статті є аналіз та узагальнення осно-вних підходів до трактування та сутності кон-цепції людського капіталу. Виклад основного матеріалу. У теорії людського капіталу проводиться до-слідження залежності доходів працівника, під-приємства, суспільства від знань, навичок та природних здібностей, якими володіє людина. Принципові ідеї такої залежності висловив ще Адам Сміт.

Особливості формування і розвитку людського капіталу в сучасних умовах. Автор: Позднякова С.В. Джерело:«Соціально-економічні аспекти промислової політики. Актуальні проблеми управління людськими ресурсами і маркетингу в контексті стратегії розвитку України»: зб. навч. прац. – м. Донецьк: ІЕП НАН України, 2007 р. – Т. 2. – С. 351 – 358. Позднякова С.В. Особливості формування і розвитку людського капіталу в сучасних умовах. Тези доповіді на міжнародній науково-теоретичній конференції молодих вчених і студентів «Актуальні проблеми управління людськими ресурсами і маркетингу в контексті стратегії розвитку України».

людський капітал, структурний капітал, людські ресурси. Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями пов’язана з тим, що започаткування економіки знань у розвинених країнах Заходу у 90-ті роки ХХ ст. привернуло увагу дослідників до категорії інтелектуального капіталу. Цей підхід у визначенні інтелектуального капіталу поділяє американський економіст Стюарт. Т. У своїй праці «Інтелектуальний. 4. Ларіна О. Г. Інтелектуальний капітал у системі конкурентоспроможності. регіонів [Електронний ресурс]. – Режим доступу

Імперативи людського розвитку в теорії формування людського капіталу. Анотація: В статті досліджено теоретичні підходи до тлумачення понять «людський капітал» та «людський розвиток» зарубіжними та вітчизняними науковцями, проведено їх систематизацію цих понять, розкрито їх взаємозв’язок з економічним розвитком та економічним зростанням. Вступ.Розвиток світового господарства на сучасному етапі вимагає нових підходів до розробки сучасних методів якості управління, в яких на перший план висувається людський капітал на противагу матеріалізованим цінностям.

Ключові слова: людський капітал, оцінка показників людського капіталу, конкурентні переваги, інтелектуальний потенціал, стратегія підприємства, стратегічна відповідність, система мотивації, інновації. На сучасному етапі економічних перетворень проблема оцінки людського капіталу у вартості підприємств здобуває все більшу актуальність. Даній проблемі присвячена велика кількість робіт закордонних і вітчизняних авторів, аналіз яких показує розмаїтість наявних підходів і методів. - розробка методологічних підходів щодо оцінки вартості людського капіталу як складової національного багатства країни; - розробка методів чисельного виміру вартості людських ресурсів для прийняття корпоративних рішень.

Людський капітал на відміну від фізичного треба розглядати як такий, що постійно оновлюється, еволюціонує, удосконалюється. Він виступає вирішальним фактором економічного та соціального процвітання країни, регіону, підприємства. Розумова праця передбачає креативний, інноваційний, нестандартний підхід до вирішення поставленого завдання з багатьма невідомими, а іноді й у обмежений термін. Людський капітал – накопичені за рахунок інвестицій знання, уміння, навички, здоров’я, мотиваційний потенціал, соціальний статус, який дозволяє підвищити власний рівень добробуту та направлені на підвищення продуктивності праці в організаційному контексті.

та розвиток нових видів капіталу - людського капіталу, інтелектуального, тощо. Саме в цьому історичному періоді було подолано гострі класові суперечності між капіталістами і найманою робочою силою. Відбувався своєрідний процес спаду цих суперечностей, заміна їх різними формами співробітництва (участь у капіталі, розподілі прибутку, укладення колективних договорів тощо). Вона знаходить своє відображення насамперед у подоланні техніко–економічного відчуження праці, яке було характерним у розвинутих країнах аж до кінця 50-х років ХХ ст. Це означає, що у розвинутих капіталістичних країнах, таких як США, Англія, Франція, Німеччина, Японія та ін. відбулася соціалізація капіталу.

Людський капітал.Виникнення і розвиток теорії людського капіталу зумовлено тими корінними змінами, які відбуваються в суспільстві в епоху науково-технічної та інформаційної революції, коли людина, її науково–освітній потенціал стають вирішальним фактором соціального й економічного прогресу. Нині теорія людського капіталу широко використовується сучасною світовою економічною наукою і займає одне з центральних місць в теорії і практиці ринкового господарства. Формування сучасної теорії людського капіталу відноситься до 60-хх рр. ХХ ст., коли в американських економічних віданнях було опубліковано.

Важливе значення концепція людського капіталу має для вивчення комплексу питань забезпечення раціональної зайнятості та оптимального функціонування ринку праці. Для аналізу пропозиції праці використовуються моделі вибору між роботою та дозвіллям і моделі інвестування в людський капітал (див., наприклад [7, гл. 6—9]). У теоретичному аспекті слід розрізняти поняття «людський капітал» за трьома рівнями: на особистісному рівні людським капіталом називаються знання та навички, які людина здобула шляхом освіти, професійної підготовки, практичного досвіду (використовуючи при цьому свої природні здібн.

Розкрито ключові концептуальні положення теорії людського капіталу, а також виділено методологічні основи цієї концепції, що полягають, зокрема, у використанні принципів раціональності, методологічного імперіалізму, методологічного індивідуалізму. Сформульовано основні суперечності, які виникають при застосуванні теорії людського капіталу. Запропоновано напрямки розв’язання протиріч, які виникли із розвитком концепції людського капіталу як дослідницької програми. Ключові слова: людський капітал, теорія людського капіталу, інвестиції в людський капітал. Теория человеческого капитала: формирован.

Людський капітал – це імпульс розвитку конкурентоспроможності у світі, де активно посилюється ринкова боротьба за ресурси та споживачів. Аналіз останніх досліджень і публікацій. В сучас-них наукових колах об’єктом досліджень і розробок є питання щодо формування концепції управління людським капіталом. Виклад основного матеріалу дослідження. Сучасне зовнішнє середовище стало революційним з точки зору теорії управління та економічного розвитку. Вчені прийшли до популярної теорії людського капі-талу, яка органічно вписалася в концепцію управ-ління людськими ресурсами. У 60–70-х роках вона була модернізована. Менеджери великих підпри-ємств зробили з теорії практику, забезпечивши більш ефективну роботу організацій.

Використовуючи теорію людського капіталу, можна логічно пояснити і глибше дослідити такі кардинальні проблеми, як людський розвиток, економічне зростання, розподіл доходів, роль і значення освіти та професійної підготовки в суспільному відтворенні, вікова динаміка заробітків, мотивація тощо. Зокрема ця теорія дає змогу визначити доцільність витрат, наприклад на навчання або на зміну місця роботи залежно від розміру майбутнього приросту доходів і тривалості їх одержання, що має не лише навчальне та виховне, але й мотиваційне значення для економістів. При вивченні матеріалів цієї глави завдання студента полягає в тому, щоб чітко . Шульц доводив, що дохід від людського капіталу в економіці США більше ніж від фізичного.

Виявлено, що в сучасних умовах тенденція до лібералізації руху капіталу переважує застосування контролю. Показано, що в багатьох випадках лібералізація проходила в рамках руху до OECР, вступу до Єврозони, прийняття умов ст. VIII Статуту МВФ. Визначено три хвилі лібералізації країн – членів ОЕСР. Узагальнено підходи до лібе- ралізації за темпом проведення: швидка (“Big Bang”) і послідовна (“Sequencing”). З’ясовано, що в більшості країн лібералізація руху капіталу проводилася за послідовним підходом. Уста- новлено, що використання контролю, як інструменту нівелювання впливу припливу капіталу (зо.